MBF Group Ще кілька років тому оборотні боєприпаси розглядалися як спеціалізоване рішення переважно для окремих військових частин. Зараз вона стала одним з найважливіших елементів сучасного поля бою і розробляється провідними військовими державами світу. Стрімкий розвиток електроніки, штучного інтелекту та безпілотних систем робить такі платформи все більш доступними, ефективними та відносно дешевими у виробництві. Як наслідок, боєприпаси, що перебувають в обігу, почали відігравати ключову роль як у регіональних конфліктах, так і в оборонних стратегіях країн НАТО, Європейського Союзу і країн Близького Сходу.
Боєприпаси, що перебувають в обігу, змінюють сучасні збройні конфлікти
Циркулюючі боєприпаси, які часто називають “блукаючими боєприпасами” або безпілотниками-камікадзе, поєднують в собі характеристики безпілотного літального апарату і високоточного засобу ураження. Після запуску або зльоту він може залишатися над визначеною територією протягом тривалого періоду часу, спостерігаючи і чекаючи слушного моменту для атаки. На відміну від класичних керованих ракет, оператор має можливість змінити ціль або перервати місію на пізній стадії операції. Такий підхід значно підвищує оперативну гнучкість і дозволяє більш ефективно реагувати на ситуацію на полі бою, що динамічно змінюється.
Перші розробки цього типу з’явилися ще наприкінці 20-го століття і використовувалися в основному для боротьби з радарами і системами ППО противника. З часом технологічний розвиток призвів до створення набагато більш універсальних платформ, здатних виконувати найрізноманітніші бойові завдання. Конфлікти в Нагірному Карабасі, Сирії, Іраку та Україні показали, що боєприпаси, які перебувають в обігу, можуть ефективно вражати бронетехніку, артилерійські позиції, командні центри та військову інфраструктуру. У багатьох випадках це виявилося набагато більш економічно ефективним рішенням, ніж використання класичної авіації або дорогих ракет.
Типи боєприпасів, що перебувають в обігу, та технологічні розробки
Сучасні системи обігу боєприпасів можна розділити на кілька основних категорій. Найменші конструкції призначені для одиночних солдатів та підрозділів, що діють на невеликих відстанях. Більші тактичні та оперативні системи можуть діяти на відстані десятків і сотень кілометрів. Натомість найсучасніші платформи дальнього радіусу дії стають частиною стратегічних засобів стримування і проектування сили.
Рівень автономії та інтеграції штучного інтелекту стає все більш важливим. Сучасні системи використовують передові оптичні датчики, тепловізійні зображення та алгоритми для виявлення та класифікації об’єктів. Це дозволяє їм ефективніше працювати в умовах радіоперешкод і обмеженого зв’язку з оператором. Розвиток технологій вказує на те, що автономність стане одним з головних факторів технологічної переваги в найближчі роки.
Паралельно розробляються ройові архітектури, так звані “рої”. У такій моделі кілька платформ працюють разом одночасно, обмінюючись інформацією та координуючи розвідку, підривні та ударні операції. Цей тип рішення дозволяє перевантажити системи оборони противника, атакуючи з декількох напрямків одночасно. Саме тому ройові технології наразі є одним з найбільш інтенсивно розвинутих напрямків у секторі БПЛА та крилатих боєприпасів.
Україна та Близький Схід як лабораторії сучасної безпілотної війни
Російсько-українська війна стала найбільшим випробувальним полігоном для безпілотних технологій з часів Другої світової війни. Обидві сторони масово використовують циркулюючі боєприпаси, ведучи постійну гонку між засобами нападу і системами протидії. Особливого значення набули недорогі системи масового виробництва, які можна швидко розгорнути на передовій. Досвід України показує, що здатність виробляти тисячі бурових установок на місяць стає настільки ж важливою, як і технічні характеристики однієї системи.
Не менш важливі уроки випливають з конфліктів на Близькому Сході. Останніми роками Іран, підтримувані Тегераном угруповання, “Хезболла” і хуті неодноразово застосовували крилаті боєприпаси проти військових та інфраструктурних об’єктів. Особливої уваги заслуговують системи сімейства Shahed, які стали одним з найбільш впізнаваних символів сучасної безпілотної війни. Аналіз ізраїльсько-іранських конфліктів показує, що боєприпаси, які перебувають в обігу, сьогодні розглядаються не лише як тактичний інструмент, але й як елемент стратегічного впливу на супротивника.
Досвід України та Близького Сходу призвів до сплеску інтересу до безпілотних систем у всьому світі. Все більше держав визнають, що майбутні конфлікти будуть значною мірою залежати від невибіркового використання автономних платформ, високоточних засобів ураження і систем радіоелектронної боротьби. Економіка війни також змінюється, оскільки відносно дешева безпілотна система може нейтралізувати набагато дорожчі цілі. Саме тому сектор обігу боєприпасів наразі є одним з найбільш швидкозростаючих сегментів оборонної промисловості.
Системи БпАК та радіоелектронна боротьба – відповідь на нові загрози
Зростання кількості безпілотних бойових систем зумовило необхідність паралельного розвитку технологій, призначених для їх виявлення та нейтралізації. Це призвело до швидкого зростання сектору C-UAS (контр-безпілотних авіаційних систем), включаючи радіолокаційні, оптико-електронні та радіоелектронні системи боротьби. Особливе значення мають рішення “м’якого знищення”, які порушують зв’язок, передачу даних і навігаційні системи безпілотників, не знищуючи їх фізично. Такий підхід часто є більш економічно вигідним і може ефективно протистояти масовим атакам.
Досвід України показав, що радіоелектронна війна стала одним з найважливіших елементів сучасного поля бою. У відповідь виробники розробляють все більш досконалі системи, здатні виявляти, класифікувати і нейтралізувати загрози в режимі реального часу. Алгоритми штучного інтелекту, які аналізують електромагнітні сигнатури і автоматично вибирають контрзаходи, відіграють все більш важливу роль. На практиці це означає перехід від простих глушилок до просунутих, багаторівневих систем захисту.
Європа прискорює інвестиції в безпілотні технології
Зростання загроз безпеці та уроки війни в Україні призвели до значних змін в оборонній політиці Європейського Союзу. Одним з найважливіших прикладів є започаткування програми SAFE (Security Action for Europe), спрямованої на підтримку спільних оборонних інвестицій держав-членів. Цей інструмент передбачає можливість мобілізації до 150 мільярдів євро фінансування для розвитку військового потенціалу, промислового виробництва та спільних закупівель озброєнь. Пріоритетні напрямки включають безпілотні системи, технології боротьби з безпілотниками, протиповітряну оборону та рішення для підтримки промислової автономії Європи.
Це означає, що попит на циркулюючі боєприпаси, системи C-UAS і технології для підтримки автономних безпілотних операцій неухильно зростатиме в найближчі роки. Європейські країни все частіше розглядають ці рішення не як доповнення до класичних військових можливостей, а як одну з основ майбутніх збройних сил. Особливе значення мають проекти, розроблені в Європі, здатні побудувати технологічну та промислову незалежність. Все вказує на те, що наступне десятиліття буде періодом дуже інтенсивного розвитку в секторі обігу боєприпасів і систем протидії безпілотникам.
Боєприпаси, що циркулюють, і системи C-UAS сьогодні є двома взаємодоповнюючими стовпами сучасного поля бою. Розвиток однієї технології автоматично стимулює розвиток іншої, що призводить до створення все більш досконалих безпілотних екосистем. Автономність, відмовостійкість, мережева інтеграція та можливість масового виробництва будуть ключовими. Саме ці напрямки стануть основою для розвитку сучасних оборонних технологій у найближчі роки.
